Кожну людину в чомусь можна вважати талановитою. А він доб’ється успіху чи ні, багато в чому залежить від того, чи буде виявлений і помітили його талант в дитинстві, і надається дитині можливість реалізувати свою обдарованість. Виявлення талановитих малюків – завдання копітка і складна. Обдаровані діти – це діти, які показують високі розумові задатки з раннього віку і вирізняються серед однолітків незвичайним інтелектом.

Кого саме вважати обдарованим і якими критеріями керуватися, рахуючи того чи іншого дитини найбільш здатним? Як не загубити талант? Яким чином виявляти прихований потенціал дитини, який за своїм рівнем випереджає в розвитку однолітків, і яким способом вибудовувати роботу з такими дітьми?

Обдарованість має позитивну і негативну сторону. До плюсів відносяться відмінні вербальні навички, емоційна стабільність, здатність до творчості, різноманіття інтересів, хороша пам’ять, яскраво виражена індивідуальність і абстрактне мислення дитини. До негативних рис можна віднести диктаторські нахили, завищені вимоги до себе і оточуючих, коливання інтересів, різну швидкість письма і мислення у порівнянні з ровесниками, слабку фізичну підготовку.

Для того щоб підтвердити обдарованість, необхідно зібрати повну інформацію про дитину у батьків, вихователів та викладачів. Після того, як зібрані всі дані і пройдені різні тести, можна на основі даної інформації робити висновки про наявність талантів і здібностей. Такої дитини важливо не випустити з уваги і намагатися виховувати і навчати таким чином, щоб він надалі приносив користь суспільству, в якому виховувався. Але, як не парадоксально це звучить, саме талановита дитина приносить педагогам труднощів у навчанні дитячого колективу.

Обдарованість класифікується згідно з видами діяльності і буває таким:

§  Інтелектуальної. Діти показують підвищену допитливість і кмітливість.

§  Творчої. Виражається в оригінальності мислення, генеруванні ідей і рішень.

§  Академічної. Проявляється в успішному вивченні окремих предметів. Але при цьому відрізняється вибірковістю інтересів дитини.

§  Художньо-естетичної. Відображення таланту в музиці, літературі та творчості.

§  Соціальної. Легкість у встановленні контактів і товариськість.

§  Спортивної. Характеризується здатністю контролювати свої рухи і управляти координацією тіла.

Перед школою, педагогами і психологами стоїть завдання надати підтримку обдарованим та здібним дітям. Для роботи з цією категорією учнів школа повинна орієнтуватися на наступне:

•  Індивідуальне навчання.
• Створювати умови, які підходять для успішного розвитку здібного учня.
• Надавати максимальні можливості для розвитку таланту.

Обдаровані діти – це той особливий контингент, який можна вважати національним надбанням. Тому потрібні спеціальні заходи підтримки як матеріальні, так і моральні. Для такої категорії учнів необхідно створювати в школах всі умови, щоб діти могли вдосконалюватися у відповідності зі своїми інтересами.

Що ж відрізняє відмінників від обдарованих?

Перелік помилок, які роблять учителі, ототожнюючи обдарованих дітей з відмінниками:

Пошук обдарованих дітей і молоді з метою соціально-економічної підтримки їхнього розвитку має велике суспільне значення. Як показують спеціальні дослідження, дуже малий відсоток людей, які відносяться до категорії обдарованих, створюють ті нові культурні та технічні цінності, що складають основу благополуччя всього людства або певної нації.

Проте ідентифікувати обдарованість дуже складно. В першу чергу тому, що важко відповісти на запитання: кого вважати обдарованим? Особливо якщо пошук відбувається серед дітей і молоді в період, коли їхні потенційні можливості ще остаточно не виявилися.

Для того щоб зрозуміти, що конкретна дитина є обдарованою, необхідно ретельно аналізувати особливі успіхи і досягнення учня. Це відбувається методом спостереження за класом, вивченням психологічних особливостей, пам’яті і логічного мислення. А також методом виявлення здібних дітей через позакласну та навчальну роботу. У школах необхідно створити базу, куди будуть вноситися дані щодо здібних і талановитих дітей. Доцільно проводити діагностику можливостей дитини психологом.

Навчання обдарованих дітей – задоволення їх потреб у знаннях

Коли дитина з неабиякими здібностями починає проявляти себе, перед учителем постає питання, як і чому вчити, щоб сприяти розвитку здібностей учня. Програми, розраховані на обдарованих дітей, повинні відрізнятися від звичайних навчальних методик. В ідеалі навчання таких дітей має відповідати їх потребам. І бажано, щоб функціонувала школа для обдарованих дітей. У талановитих учнів є такі риси, які варто враховувати:

§  Здатність швидко засвоювати зміст понять, положень та принципів. А це вимагає додаткового матеріалу для вивчення.

§  Необхідність зосереджуватися на привернули інтерес проблеми і бажання розібратися в них.

§  Уміння помічати, міркувати і висувати свої пояснення.

§  Занепокоєння і тривога через свою несхожість на ровесників.

Виявлення обдарованих дітей - тривалий процес, пов'язаний з аналізом розвитку конкретної дитини. Ефективна ідентифікація обдарованості за допомогою якої-небудь одноразової процедури тестування неможлива. Тому замість одномоментного відбору обдарованих дітей необхідно спрямовувати зусилля на поступовий, поетапний пошук обдарованих дітей у процесі їх навчання за спеціальними програмами (в системі додаткової освіти) або в процесі індивідуалізованої освіти (в умовах загальноосвітньої школи).

Можна сформулювати такі принципи виявлення обдарованих дітей:

1) комплексний характер оцінювання різних сторін поведінки і діяльності дитини, що дозволить використовувати різні джерела інформації і охопити якомога ширший спектр її здібностей;

2) тривалість ідентифікації (розгорнуте в часі спостереження за поведінкою даної дитини в різних ситуаціях);

3) аналіз її поведінки в тих сферах діяльності, які в максимальній мірі відповідають її схильностям та інтересам;

4) використання тренінгових методів, в рамках яких можна організовувати певні розвиваючі впливи, знімати типові для даної дитинипсихологічні "перешкоди" і т.п.;

5) підключення до оцінки обдарованої дитини експертів: фахівців вищої кваліфікації у відповідній предметній галузі діяльності;

6) оцінка ознак обдарованості дитини не тільки по відношенню до актуального рівня його психічного розвитку, але і з урахуванням зони найближчого розвитку;

7) переважна опора на екологічно валідні методи психодіагностики, що мають справу з оцінкою реальної поведінки дитини в реальній ситуації, таких як: аналіз продуктів діяльності, спостереження, бесіда, експертні оцінки вчителів і батьків, природний експеримент.

          Спеціальну область складають експериментально-психологічні дослідження обдарованих, які проводяться з метою отримання нових теоретичних та емпіричних даних про природу дитячої обдарованості. Ці дослідження можуть використовувати самі різноманітні психологічні методики, спрямовані на виявлення структури різних видів обдарованості, а також закономірностей взаємовідносин обдарованої дитини з навколишнім соціальним середовищем. Без таких досліджень неможливий прогрес у практичній діяльності, пов'язаної з виявленням,навчанням і розвитком обдарованих дітей.

Отже, проблема виявлення обдарованих дітей складна і вимагає залучення спеціалістів високої кваліфікації. При цьому слід мати на увазі, що критерії обдарованості не можуть бути раз і назавжди зафіксованими.

Дитяча обдарованість - складне і багатоаспектне явище. Існує безліч підходів до визначення обдарованості, точок зору на проблему обдарованості. Виникає гостра необхідність в особливих, науково обгрунтованих методів роботи з дітьми з різними видами обдарованості.

У реальній практиці з обдарованими дітьми часто основна увага приділяється вже в тій чи іншій мірі проявився видів обдарованості. Можливо, це є своєрідним відображенням вузько прагматичного підходу до феноменів дитячої обдарованості.

Виявляється неадекватність спрощеного підходу до аналізу феномену обдарованості, обмеженого лише сферою здібностей дитини. Адекватне розгляд унікального за своєю природою явища дитячої обдарованості вимагає підходу, що враховує як здібності, так і особливості особистості обдарованої дитини, його морального, духовного обличчя. Аналіз всього складного переплетення сімейних, шкільних, особистісних проблем обдарованих дітей може слугувати науково-практичною основою для психологічного консультування вчителів та батьків.

Виявлення обдарованих дітей повинно здійснюватися в рамках комплексної і індивідуалізованої програми ідентифікації обдарованості дитини. Подібного роду програма передбачає використання безлічі різних джерел інформації, аналіз процесу розвитку дитини на досить тривалому відрізку часу, а також застосування валідних методів психодіагностики. Зокрема, діагностика обдарованості повинна служити не цілям відбору, а засобом для найбільш ефективного навчання і розвитку обдарованої дитини. Більш того, пред'являються особливі вимоги до фахівців, що працюють з обдарованими дітьми, і передбачає відповідні форми підготовки цих фахівців.

Вчителю варто не тільки побачити здібну дитину, а й розвинути їх до талановитості та геніальності.
Стратегії навчання обдарованих
Прискорене навчання - передбачає прискорений темп навчання
Збагачене навчання - передбачає поглиблення матеріалу
Провідні організаційні форми: ранній початок навчання ( з 5 років); прискорення в звичайному класі передбачає індивідуалізацію стандартних навчальних програм до потреб обдарованих дітей; спеціалізовані класи; факультативи; гуртки; міні-курси; мала академія наук; заочні школи; станції юних техніків; літні та зимові індивідуальні завдання; додаткові заняття; тощо.

ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЮ ДЛЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

- Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо вразливих і чуттєвих до всього, що стосується їхнього «я».

- Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і самооцінку, розвивати емпатію.

- Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.

- Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки.

- Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.

- У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує їхню роботу.

- Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.

- Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов.

- Заохочуйте дітей, це стимулює їх.

- Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.

 Принципи педагогічної творчості вчителя, реалізація яких сприяє творчому розвитку особистості

Принцип суб'єктивності навчання і виховання передбачає визнання слухача як суб'єкта педагогічної взаємодії, використання вчителем у процесі навчання і виховання переважно діалогічних форм комунікативної взаємодії із слухачем.

Принцип діагностики передбачає побудову і корекцію навчально-виховного процесу на основі психолого-педагогічних діагностичних досліджень, а саме: оцінювання рівних розвитку творчих можливостей дітей і дитячих колективів, з якими педагог вступає у взаємодію.

Принцип оптимальності. Оптимальною творчою педагогічною взаємодією педагога і вихованця вважаємо таку, яка забезпечує не тільки успішне засвоєння знань, умінь, навичок, а й позитивну динаміку розвитку творчих можливостей дітей в конкретних умовах педагогічної праці педагога.

Принцип оптимальності передбачає роботу педагога з відбору таких дидактичних засобів, які відповідають рівню розвитку творчих можливостей більшості дітей, враховують рівень розвитку творчих можливостей меншості, а тому сприяють розвитку творчих можливостей.

Принцип взаємозалежності відображає взаємозумовленість творчого особистісного розвитку суб'єктів взаємодії системи "педагог-вихованець"; відбиває взаємозалежність і взаємзумовленість творчої педагогічної праці вчителя і творчої навчальної діяльності дітей.

Принцип фасілітації передбачає розуміння формування творчої особистості вихованця у навчально-виховному процесі як процес полегшення, сприяння творчій навчальній діяльності дитини, стимулювання його творчої активності. Це пов'язане з необхідністю створення на занятті, в позаурочній діяльності слухачів творчої атмосфери (співдружності, співтворчості, співробітництва), яка б сприяла розвитку мотивів творчої діяльності, надихала вихованців на творчість.

Принцип креативності відображає необхідність виявлення можливостей змісту навчального матеріалу для посилення його орієнтації на формування творчої особистості дитини. При плануванні та організації взаємодії педагога і вихованця в процесі навчання зміст навчального матеріалу повинен максимально використовуватися для розвитку мотивів, характерологічних особливостей, творчих умінь і психологічних процесів, які мають провідне значення для творчої діяльності, і забезпечувати насамперед розвиток дивергентного мислення, умінь генерувати нові ідеї, знаходить нетрадиційні шляхи вирішення проблемних завдань. Реалізації принципу в практичній діяльності сприяє аналіз змісту навчального матеріалу з метою його креативного посилення, застосування навчальних і навчально-творчих задач, методів і прийомів стимулювання творчої активності учнів, використання завдань психологічної діагностики для розвитку творчих якостей особистості.

Принцип доповнення передбачає посилення розвитку творчих можливостей дітей за рахунок реалізації додаткового змісту в організаційних формах навчально-пізнавальної діяльності. У практичній діяльності реалізація принципу означає введення таких додаткових курсів, які б компенсували прогалини в розвитку творчих умінь і психічних процесів, що сприяють успішній творчій діяльності людини і на розвиток яких об'єктивно не вистачає часу в процесі виконання державного компонента навчального плану.

Принцип варіантності виражає необхідність подолання одноманітності змісту, форм, методів навчання. Для ефективності взаємодії у системі "педагог-вихованець" принцип варіантності має регулятивне значення, визначає мету та стратегію проектування педагогічної взаємодії.

Принцип самоорганізації відображає особливості управління процесом формування творчої особистості дитини, які зумовлені особливостями управління нелінійними системами та орієнтують педагога на внутрішній вплив, на узгодження розвитку вихованця з власними тенденціями розвитку, а також на необхідність "збуджувати" та ініціювати творчу активність, при цьому управління повинно бути непомітним, мінімальним у своєму зовнішньому впливі й здійснюватися опосередкованими методами. Саме в цьому разі можна говорити не про управління, а про процеси самоуправління.

Програма спостереження на уроці за здійсненням розвитку мислення учнів (Орієнтовна)

Рівні мислення    Що робить учитель     Що робить учень

Репродуктивне мислення      Пояснює, закріплює    Запам'ятовує, репродукує

Активне мислення        Ставить проблему, формує, розв'язує   Намагається зрозуміти, запам'ятати матеріал

Самостійне мислення   Ставить проблему, може формулювати її та пропонує учням самостійно розв'язувати       Сам відкриває незнайоме, проводить довеональні способи застосування, оригінальні способи розв'язання

Творче мислення         Загальна організація коригування, контроль, вміле керівництво         Формує проблему, самостійно розв'язує, опрацьовує навчальний матеріал за підручником, конспектом

ПОРАДИ ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРАЦІВНИКУ

 1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми .

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима.

4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей

1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо.

2. Підкреслюй інтерес дітей до нового.

3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання.

4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки.

5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.

6. Не вимагай запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи.

7. Культивуй творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.

8. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті.

9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість.

10. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.

11. Розсіюй страх у талановитих дітей.

12. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати.

13. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

14. Створюй в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з'являється в такий момент.

15. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів.

16. Розвивай критичне сприйняття дійсності.

17. Вчи доводити починання до логічного завершення.

18. Впливай особистим прикладом.

19. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.

20. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення.

21. Використовуй творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят.

22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації.

23. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.

24. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук.

Створення позитивного настрою учнів на уроках

Нехай учитель поспішає до дітей, радіє кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть у школу і щиро радітимуть кожній зустрічі зі своїм учителем.

Ш.Амонашвілі

Даруймо дитині радість!

Рідне слово! Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету й вогню! Скільки в тобі материнської лагідності й доброти, мудрості земної, закладеної ще славними предками вільнолюбними. Ти — наша неопалима купина!

Що зробити, аби дитина, напоєна диво-соками цього євшан-зілля, стала доброю, сильною, сміливою?

Тільки Добро, Радість роблять людину великою, якою б не була вона маленькою. Тільки це врятує наші душі від омертвіння. Бо народилися ми, учителі, під особливою зіркою — зіркою Терпіння, Благородства, Любові. І скільки ця зірка випромінює світла, стільки й цвіту розквітає в дитячих душах.

Сучасний урок має бути розумним, цікавим, захопливим і радісним.

«Щоб зворушити, треба самому бути зворушеним. Щоб радувати, просвітлювати душевний світ, треба нести просвітленість у своєму серці, а серце нести високо», — писав О.П.Довженко.

Кожен урок має сіяти в дитячих душах Добро та Красу, формувати людяне в людині. Як же зробити, щоб на уроці панувала Радість, а її помічниками були Краса та Добро?

Кожен урок педагог має обміркувати до найменших дрібниць. Навіть ті перші слова вчителя, якими почнеться подорож у країну нових знахідок і відкриттів, можуть одразу створити в класі атмосферу доброзичливості та взаєморозуміння. От, приміром, є в класі дівчинка, яка дуже часто плаче. То зламався олівець, то забула вдома зошит, то неправильно виконала домашнє завдання... Як осушити дитячі сльози? Перше, про що можна запитати дітей, прийшовши на урок: «Яка сьогодні погода в класі? Дощик чи сонечко?» (можна це запитання заримувати, коли є натхнення). «Сонечко, сонечко!» — кричать діти і поглядають на Катрусю. Дівчинка посміхається, посміхаються й інші учні. Контакт є!

Як відомо, емоції та розумова діяльність людини взаємопов'язані. А отже, найголовніше — учитель повинен зважати на внутрішній стан дити­ни.Тому важливим є проведення під час уроку емоційних хвилинок, які створюють особливе емоційне тло заняття, його інтригуючий початок. Без емоційно-стимулюючого впливу слова не можна створити на уроці сприятливий психологічний клімат, викликати інтелектуальні почуття подиву, захоплення, сумніву, очікування нового.

Створити позитивний настрій в учнів на уроці допомагає використання низки спеціальних прийомів.

«Емоційне стимулювання» — констатація будь-якого, навіть не­значного, успіху, навіювання дитині віри в себе, відкритість учителя для довіри і співчуття.

«Авансування» — репетиція майбутньої дії, що створює психологічну настанову на успіх.

«Даю шанс». Шанс, про який ідеться, — це заздалегідь підготовлена педагогом ситуація, у якій учень отримує можливість несподівано для себе розкрити свої можливості.

«Сповідь» рекомендується застосовувати в тих випадках, коли є надія, що відверте звернення вчителя до кращих почуттів дітей зустріне розуміння, викличе відповідний відгук. Як його застосувати — питання досвіду і техніки. Тут треба все заздалегідь прорахувати, спрогнозувати можливі реакції.

«Загальна радість». Це емоційний відгук колективу на успіх одного із своїх членів. Важливо, щоб у досягненнях кожного школяра його товариші бачили результати своєї праці, а сама дитина розуміла, що її радість — це радість підтримки, стану «свій серед своїх». Зрештою, у тому, як реагує дитячий колектив на успіхи і невдачі своїх членів, особливо помітно виявляється його моральна сутність. На практиці цей прийом реалізується завдяки допомозі окремих учнів, що «ведуть» за собою неуспішних.

«Емоційний сплеск». Ефективний стосовно дітей, які емоційно реагують на похвалу і критику. Завдання вчителя — у кожному учневі перетворити її на ланцюгову реакцію.

«Кольорова рефлексія». Учитель ставить запитання і пропонує варіанти відповідей і співвіднесені з ними кольори. Учні обирають свою відповідь і сигналізують смужкою певного кольору.

«Зіпсований телефон». Побажання вчителя діти переказують один одному.

У Плутарха читаємо: «Розум дитини — не посудина, яку слід за­повнити, а смолоскип, який треба запалити». Не через насичення дитячої свідомості великою кількістю фактів і теоретичних відомостей досягається справжня мета навчання і виховання, а лише через задо­волення внутрішнього прагнення учня вирости до рівня Особистості, відчути невимовну радість пізнання і творчості.

Звичайно, не можна охопити всього того, з чого будує вчитель свою роботу. Кожен день учителя — новий крок оволодіння секретами їх Величності — Добра, Краси, Радості.

Правила управління успіхом на уроці

1. Якщо після уроку в учня не залишилося питань, які хотілося б обговорити, посперечатися, пошукати рішення, то це означає, що урок, можливо, і був корисним, але залишив дітей байдужими до того, що на ньому відбувалося.

2. Необгрунтована похвала, гіпертрофовані компліменти, випадкові оцінки нівелюють відчуття успіху. Потрібно вміти бачити реальні зміни, реальні зрушення й достоїнства дітей, якими б малими вони не були, і вчасно підтримати учня.

3. Успіх починається з визнання дітьми права вчителя вчити. Авторитет, особистість учителя, його різноманітні достоїнства й інтереси є запорукою успіху учнів.

4. Психологічний клімат, обстановка життєрадісності, організація діяльності учнів на уроці, розумне сполучення репродуктивних і творчих методів.

5. Передчуття незвичайності, здатність учителя дивувати, привносити елемент романтичності відіграють важливу роль на уроці.

6. Учитель повинен любити дітей і вміти це робити. Не можна, виявляючи почуття захоплення від спілкування з одними дітьми, змушувати страждати інших.

7. Учитель повинен знати й весь клас, і кожного учня окремо. Він мусить дуже багато знати про дітей, щоб навчитися в потрібну хвилину допомагати їм.

8. Початок уроку виступає як момент, від якого в значній мірі залежить успіх усього уроку.

9. 80 % навчального успіху дітей залежить від уміння вчителя давати домашні завдання. Драма полягає в тому, що діти й дорослі розмовляють різними мовами, вкладають різний зміст у слова й видача домашніх завдань без точного пророблення того, що хотів би одержати вчитель, яке завдання він ставить, нерідко приводить учнів у стан замішання й примушує відмовитися від виконання домашніх завдань взагалі. Домашні завдання повинні бути смачними, хорошими, цікавими, творчими, нерідко практико-орієнтованими, оригінальними, доступними, різнорівневими, цікавими за формою, такими, що враховують здібності й особливості дітей.

10. Поряд із цифровою розгорнута текстова оцінка відіграє виняткову роль у стимулюванні навчальної діяльності дитини.

11. Ступінь захопленості учнів предметом виражається в їхньому бажанні й готовності займатися ним після уроків.

12. Учитель повинен навчитися включати учнів у колективну пізнавальну діяльність.

13. Якщо молодий учитель загострено переживає свою неуспішність і, незважаючи на значні зусилля, ніяк не може дати гарний урок, одним з відомих способів надати йому допомогу є спільна з кожним з адміністраторів школи підготовка серії уроків.

Якості, якими має володіти вчитель

для роботи з обдарованими дітьми

1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4. Мати широке коло інтересів.

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей.

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.

7. Володіти почуттям гумору.

8. Мати живий та активний характер.

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконання.

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

12. Володіти емоційною стабільністю.

13. Уміти переконувати.

14. Мати схильність до самоаналізу.

Можна виділити такі складові готовності вчителя до роботи з обдарованими учнями:

      відповідний рівень і постійна підтримка фахово-інформаційного рівня роботи з обдарованими учнями (курси, семінари, конференції тощо);

      володіння методиками роботи з обдарованими учнями (індивідуальна робота, робота в групах тощо);

      володіння психологічними аспектами роботи з обдарованими учнями.

         Робота вчителя з обдарованими учнями не повинна носити хаотичний, епізодичний характер, а має бути системною, неперервною, спланованою на перспективу.

Методичні рекомендації

щодо організації роботи з обдарованими дітьми школи І ступеня

 Учитись важко, а учить ще важче,

Але не мусиш зупинятись ти,

Як дітям віддаси усе найкраще,

То й сам сягнеш нової висоти.

П. Сингаївський

 Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції в розвитку освіти. З'явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально, творчо і духовно розвинених громадянах.

Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей - стільки й здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім'ї та школи.

У результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей:

        часто "перескакують" через послідовні етапи свого розвитку;

        у них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні;

        рано починають класифікувати інформацію, що надходить до них;

        із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація на нових підставах;

        мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники чи енциклопедії, придумують нові слова і поняття;

        можуть займатися кількома справами одразу, наприклад, стежити за декількома подіями, що відбуваються навколо них;

        дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять жодних обмежень своїх досліджень;

        можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються" у своє заняття, якщо воно їм цікаве;

        мають розвинене почуття гумору;

        постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;

        відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;

        часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;

        їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті.

 Н.С. Лейтес виділяє три категорії обдарованих дітей: учні з ранньою розумовою реалізацією; учні з прискореним розумовим розвитком; учні з окремими ознаками нестандартних здібностей.

Розвиток творчих здібностей слід розпочинати з ранніх років, використовуючи наявний нахил дитини до праці, саме цей нахил, на думку Н. Лейтеса, є дитячої обдарованості.

Для оцінки соціального розвитку дитини, творчих здібностей, інтелекту практичні психологи повинні використовувати різні психодіагностичні методи, що доповнюються відомостями батьків, даними спостережень за дитиною.

Існує багато методик, які допомагають пізнати творчу, обдаровану дитину з креативністю її мислення.

Зокрема:

        Методика Векслера допоможе визначити рівень інтелектуальних здібностей.

        Методика Кетелла допоможе оцінити інтелектуальні можливості дитини.

        Методика Айзенка допоможе визначити рівень інтелекту.

        Методика "Неіснуюча тварина" допоможе визначити, наскільки в дитини розвинена творча уява, оригінальність мислення, емоційний стан.

        Методика "Прогресивні матриці Равена" допоможе визначити рівень аналітико-синтетичних умінь.

        Анкета з визначення здібностей учнів за методикою американських вчених Хаана і Кафа допоможе визначити на основі співставлення з інтересами одноліток особливості спрямованості даної особистості.

 Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.