·Не можна з'їжджати на лижах із крутого берега на лід: у разі різкого навантаження він може провалитися.
· Категорично забороняється дітям грати на незміцнілому льоду.
·Небезпечно бути біля берегів, де найчастіше виникають промоїни, тріщини й розриви льоду.
·На льоду краще мати при собі знаряддя безпеки (лижі, мотузку, палицю).
·Обходь місця, вкриті товстим шаром снігу: під снігом лід завжди тонший; тонкий лід і там, де розливаються джерела, де швидка течія або струмок впадає в річку.
·Переходь річку тільки у встановлених місцях, товщина льоду має бути не менше за 15—20 см.
·Катайся на ковзанах лише в перевірених та обладнаних для цього місцях.
·Якщо лід почав тріщати та з'явилися характерні тріщини, негайно повертайся на берег. Не біжи, відходь повільно, не відриваючи ступнів ніг від льоду.
Відповідно до Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності розпочинається 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року.
Вчительська професія --- одна з небагатьох, які можна назвати вічними. Ніхто і ніщо не може замінити вчителя --- творчу особистість зі своїм неповторним іміджем
Найсучасніша техніка, комп’ютери чи система “ Інтернет” --- лише добрі його помічники. З плином часу змінюється і статус учителя,його функціональні обов’язки та права і, власне, навіть учительський образ. Незмінною ж залишається потреба в учителеві, бо без нього малоймовірним уявляється шлях до прогресу, нормального людського життя.
Нині, в період національного відродження України, вчителю відводиться особлива роль і місце, що підкреслюється в основних нормативних та законодавчих документах про освіту. Вимоги до нього досить високі, що цілком закономірно.
Відомо, що сім’я – той основний осередок, де відбувається формування особистості дитини. Вплив сім’ї на дитину домінуючий унікальний, а багато в чому й незамінний. В сім’ї особистість формується в природних умовах, вихователі тут – найближчі й найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє.
Основну роботу з батьками школа проводить через батьківські об’єднання, які носять різні назви – батьківські комітети, конгреси, асоціації, асамблеї, президіями, комісії, клуби і т.п. Кожен з них має свої план, положення, напрями діяльності.
Особливий тягар по забезпеченню реальних зв’язків з сім’єю лягає на плечі класовода. Свою діяльність він організовує через класний батьківський комітет, батьківські збори, а також через вчителів, які працюють в даному класі. Важливою частиною практичної діяльності класовода є відвідування учнів вдома, вивчення умов, в яких вони проживають, передбачення небажаних результатів. Традиційною функцією класовода залишається просвітницька: багато сімей потребують педагогічної поради, професійної підтримки.
Під визнанням дитини ми будемо розуміти її право бути собою, мати свою точку зору на події, явища, ситуації. Визнати – значить повірити у можливості учня, у безкінечність його пізнання, у його самовдосконалення, визнати його неповторність. Визнання особистості дитини надає можливість виявляти свободу в спілкуванні з вчителем.
Ступінь успішності взаємодії вчителя з дітьми, яка залежить,
на наш погляд, від: особистісно-професійних якостей учителя, рівня розвитку
міжособистісних контактів у педагогічному колективі, відносин із адміністрацією школи й батьками учнів, а саме головне – від підходу до виховання особистості, що в цілісній єдності визначають характер самої взаємодії.
Педагоги, які з високим рівнем ефективності будують ситуаційні, рольові й міжособистісні відносини мають розвинену професійну якість – особистісну флексібельність (гнучкість, варіативність), яка полягає у здібності вчителя відмовитися від неефективних засобів виховальної діяльності, прийомів мислення, способів поведінки й виробити власні, або прийняти нові, оригінальні підходи для створення психологічно-комфортних виховальних ситуацій та розв’язання проблемних питань у відносинах із учнями.
Традиційна українська школа розглядає кожну дитину не стільки як об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності. І щоб учень займав активну позицію в процесі цієї навчальної діяльності, він повинен мати потужні джерела мотивації навчання. Теорія мотивації витікає з необхідності будувати педагогічний процес таким чином, щоб його методика орієнтувалась на якомога глибше проникнення у внутрішній світ дитини, мала на меті пробуджувати і розвивати в ній здібності і нахили. Тому основним у педагогічному мистецтві вчителя є уміння спонукати, а не примушувати. Така система передбачає позитивну аргументацію методів і засобів впливу на дитину, за якою майстерність учителя виявляється у тому, що він стимулює учня робити все із власної волі, з бажанням і радістю. Таким чином, в основі теорії і практики мотивації є оптимістична гуманістична концепція, складова проблемного питання нашої школи, яка зорієнтована на великі потенційні здібності й можливості самих дітей, ґрунтується на положенні, що саме спонукаюча, а не підганяюча сила навчання і виховання здатна перетворити дитину з об’єкта впливу педагогів на суб’єкт власного розвитку.
Урок є складним "відрізком" навчального процесу. Як усі складні об'єкти, уроки можуть бути поділені на типи за різними ознаками. За якими ж ознаками групуються уроки? Проблема ця дуже складна і не вирішена остаточно ні у світовій, ні у вітчизняній дидактиці Кількість класифікацій сьогодні вираховується десятками.